Philosophy the Way We See It

                                            Хто Я?

   Філософи розглядали і досі розглядають багато актуальних проблем. Кожен з них (філософів) пропонує свої ідеї та рішення цих проблем. Так, однією з найдискусійніших постає питання про сутність людини та її положення на Землі та в космосі. Піко делла Мірандола писав: "...я (Бог) не зробив тебе (людину) ані небесним, ані земним, ані смертним, ані безсмертним, щоб ти сам, вільний та славетний майстер, сформулював себе в образі, якому ти надаєш перевагу..."  Він ніби висловлює, і таким чином підтримує, думку Сарта щодо теорії екзистенціалізму, що людина є вільною у справі створення та організації свого життя та долі. Сартр каже, що людина, "коли немає Бога, покинута, їй нема на що обпертися ні у собі, ні зовні. Перш за все ми самітні і нам нема пробачень...немає ніякого іншого світу, крім людського світу, світу людської суб'єктивності". Касирер же висуває ідею людину, як тварини, що творить символи.

Тож, хто на Вашу думку "людина"? Чи нам колись вдасться знайти остаточну відповідь на це питання? Чи краще просто жити та піклуватися про життя та нашу організацію цього життя? Чи є у Вас власні ідеї щодо людини та її сутності?

                               Поняття про людське щастя

  Паскаль писав: "За своєю натурою ми завжди нещасні, бо коли малюємо ідеал щастя, ми поєднуєм нинішні обставини з недоступними зараз задоволеннями. Набули їх, а щастя не додалось, тому що змінились обставини, а з цього і бажання."

   Ваше уявлення про абсолютне людське щастя та особисте щастя. Чи правий на вашу думку Паскаль? Чи взагалі можливе щастя? Які ваші крітерії щасливого життя?

                                                    (спираємось на роботи Паскаля, Сенеки та Піко делла Мірандоли)

    Існують різні думки та відношення до науки. Багато філософів висловлювали свої ідеї щодо її походження, важливості та розвитку. Ми вивчали роботи двох авторів, П. К. Фейерабенда та Т. Куна, чиї думки щодо науки представляють собою дві абсолютні протилежності. Фейерабенд пише: "Немає ні однієї важливої наукової ідеї, яка б не була звідкись запозичена", кажучи, що всі наукові дослідження і доведення є просто повторенням традицій народної медицини, уявлень язичництва, міфів та античної культури. Він додає, що наука - це одна з норм ідеології і вона повинна бути відокремлена від держави, як це вже зроблено у відношенні до релігії. Томас Кун же вважає, що наукове знання розвивається стрибкоподібно, за допомогою наукових досліджень та революцій.

     Які Ваші думки щодо науки? Чию ідею Ви підтримуєте? І чи потрібно і можливо відокремити науку від держави?

                                            (Платон. "Деражава" Образ печери.)

   У своїй роботі Платон своєрідно, але чітко пояснює своє бачення навколишнього світу та людського ставлення щодо просвітництва. Автор впевнений, що те, що люди сприймають щодня це всього лише ілюзія істинного, його тінь. Також, він малює образ будь-якого філософа, який хоче донести людям знання про справжній світ, правду.

    Чи згодні Ви з усіма картинами Платона? Чи насправді "наш світ - печера"? Як може людина у сучасному світі зняти з себе окови і стати на шлях до світла знань? Чому люди, які ще у темряві, завжди будуть ставити під сумнів слова просвітництва тих, хто вже дійщов до світла? Чи можете Ви знайти краще метафоричне пояснення ніж платонівське?

   Кожен висловлює себе по-своєму: хтось через стиль одягу, інший через малювання, третій через роботу. Все ж таки, одним з найпоширеніших способів вираження  своєї особистості та філософії життя залишається музика.

      Чи згодні Ви з цим твердженням? Чи виражаєте свій стиль життя через смак у музиці? Якщо так, то покажіть себе: що Ви слухаєте?

Все більше та більше сучасне кіно поринає у дослідження сенсу буття та людини як феномену.

Тож ділимося враженнями після перегляду фільмів філософського характеру.

"Жах відкриває Ніщо".(Хайдеггер)

Як Ви розумієте визначення жаху та туги у контексті даного джерела? Та чи збігаються з ними Ваші власні відчуття?  

 Ми вже чули від інших про важливість і причини вивчення філософії, але то були думки інших, може розумніших і досвідченіших ніж ми, але все ж таки інших. А як ми розуміємо та ставимось до цієї науки про мудріть? Чим вона є для нас?

  Чесно кажучи, моє ставлення до філософії ще не дуже чітко сформувалось, але все ж таки змінилось порівнюючи з часами, коли я її ще не вивчала. По-перше, я побачила, що це не просто писанина з щоденників видатних людей, а дійсно глибокі роздуми щодо буття, життя світу. Філософи не дозволяли собі просто викинути у простір ідею без існування фактів, які б її підтримали. Всі філософські трактати та роботи є настільки обгрунтованими наскільки це є можливими зі сторони автора. Також, багато славетних філософів приймали участь у формуванні не тільки науки про мудрість, але й точних наук. Не знаю як для кого, але для мене це неабиякий авторитет. По-друге, філософи з давніх давен торкалися проблем, які і досі є актуальними. Вони намагалися осягнути сутність оточуючого світу, допомогти людям цілковито сприймати життя та використовувати шанси та можливості, які воно надає; радили людям як краще поводити себе у суспільстві, ставитися до оточуючих та самих себе. Філософи були такою собі опорою, яка б нагадувала людям не сходити зі шляху пізнання, мислення та допитливості.

   Тож, я розумію філософію не просто як слова, які формують правила життя, але як джерело думок та ідей, які слугують живленням людського існування та його розвитку.